Адам Глапінський, голова Національного банку Польщі, запропонував спрямувати прибутки центрального банку на оборонний фонд у розмірі 185 мільярдів злотих (приблизно 47 мільярдів доларів) — суверенну альтернативу запозиченням у Європейського Союзу. План, який з'явився 4 березня, передбачає безвідсоткове фінансування нарощування військової сили Польщі без додавання жодного злотого зовнішнього боргу.
Спочатку в заголовках йшлося про те, що Глапінський розглядає можливість прямого продажу золота, щоб оплатити це. Ця формулювання справила шок у сировинних та макроекономічних колах, враховуючи, що Польща більшу частину десятиліття агресивно накопичувала злитки. Але станом на 5 березня жодних підтверджених планів щодо ліквідації золотих резервів не існує. Справжня пропозиція виглядає більш нюансованою — і, можливо, цікавішою.
Що насправді пропонує Глапінський
Основна ідея проста: перенаправити прибутки Національного банку Німеччини (НБП) на фінансування оборонних витрат усередині країни, обійшовши запропоновану програму позик ЄС на суму 44 мільярди євро, яка зв'яже Польщу з умовами, нав'язаними Брюсселем. Для уряду, який часто конфліктує з інституціями ЄС щодо незалежності судової влади та питань верховенства права, фінансовий суверенітет — це не абстрактне поняття, а політика.
Цифра в 185 мільярдів злотих є значною. Для контексту, весь оборонний бюджет Польщі на 2025 рік становив близько 186 мільярдів злотих, а це означає, що ця пропозиція фактично подвоїть військові витрати країни протягом періоду фінансування. Це ставить Польщу на шлях до того, щоб стати однією з країн НАТО з найбільшими витратами на оборону відносно ВВП, і до цього статусу вона неухильно піднімалася з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
Механізм, ймовірно, передбачає утримання або перерозподіл НБП прибутку, який в іншому випадку надходив би до державної скарбниці у вигляді дивідендів. Центральні банки отримують прибуток від відсотків за резервами, операцій з іноземною валютою та, що найважливіше, від прибутку від переоцінки золотих запасів. Ціна на польське золото значно зросла за останні кілька років, а це означає, що НБП має значні нереалізовані прибутки, які теоретично можна було б монетизувати, не продавши жодної унції.
Саме тут заплутується наратив про золото. Переоцінка золотих резервів у бік збільшення та використання отриманих паперових прибутків для фіскальних цілей – це добре відомий маневр центрального банку. Італія та Франція періодично загравали з подібними схемами. Це не те саме, що викидати злитки на відкритий ринок, але це викликає питання про те, чи ефективно центральний банк друкує гроші за допомогою додаткових кроків.
Золота лихоманка в Польщі в контексті
Щоб зрозуміти, чому навіть чутки про продаж польського золота вразили спостерігачів, потрібно оцінити масштаби накопичення Польщею. У 2018 році Національний банк Польщі зберігав лише 103 тонни золота. До січня 2026 року ця цифра зросла до 550 тонн — більш ніж у п'ять разів, що ставить Польщу на 11-е місце у світі серед власників золота центральних банків, випереджаючи Велику Британію та поступаючись лише власним резервам Європейського центрального банку.
І Глапінський на цьому не зупинився. У січні 2026 року NBP оголосила про плани закупити ще 150 тонн, що доведе загальну кількість до 700 тонн. За поточних цін, що коливаються близько 2900 доларів за унцію, цільовий запас коштуватиме понад 65 мільярдів доларів, що робить Польщу однією з десяти країн-лідерів у світі за обсягами золота.
Цей ажіотаж навколо покупок був частиною ширшої тенденції серед центральних банків світу. За даними Всесвітньої золотої ради, центральні банки придбали понад 1000 тонн золота як у 2023, так і у 2024 роках, що є найвищим стабільним темпом купівлі за останні десятиліття. Польща була серед найагресивніших покупців у цій когорті, поряд з Китаєм, Індією та Туреччиною.
Тож ідея про те, що Глапінський змінить курс і почне продавати, здається більшості аналітиків неправдоподібною. Більш імовірним сценарієм є те, що він використовує вартість золотих запасів — шляхом перерозподілу прибутку або обліку переоцінки — а не саме золото.
Що це означає для інвесторів
Для ринків золота негайним висновком є полегшення. Звернення власника 550-тонних акцій до продавця було б значущим ведмежим сигналом, особливо в той час, коли попит з боку центрального банку був однією з основних підтримок цін вище 2800 доларів. Підтвердження того, що Польща має намір продовжувати купувати, а не продавати, посилює бичачі структурні аргументи щодо золота.
Для криптоінвесторів наслідки є більш непрямими, але їх варто відстежувати. Біткойн все частіше позиціонується як «цифрове золото» — некорельований засіб заощадження, який виграє, коли довіра до управління фіатною валютою падає. Використання центрального банком бухгалтерських маневрів для фінансування оборонних витрат без схвалення законодавчого органу чи зовнішніх запозичень — це саме той тип інституційної поведінки, який прихильники Біткойна називають причиною для утримання несуверенних активів.
Тим не менш, механізм прямої передачі від політики центрального банку Польщі до цін на біткойн є слабким. Більш актуальним є наративний рівень. Якщо інші центральні банки почнуть застосовувати подібні стратегії — використовувати нереалізовані прибутки від золота для фінансування фіскальних пріоритетів — це може прискорити інтерес до токенізованих золотих продуктів та стейблкоїнів, забезпечених сировинними товарами, які пропонують доступ до того ж базового активу без непрозорості балансів центральних банків. Такі проекти, як Paxos Gold (PAXG) та Tether Gold (XAUT), ринкова капіталізація яких разом перевищує 1,5 мільярда доларів, можуть знову привернути увагу.
Ризик, на який слід звернути увагу, є політичним. Пропозиція Глапінського фактично дозволяє центральному банку керувати фіскальною політикою, розмиваючи межу між монетарною та урядовою владою. Якщо ця модель набере обертів, особливо в країнах з напруженими відносинами з багатосторонніми кредиторами, це може підірвати довіру до незалежності центрального банку в цілому. Така ерозія, як правило, корисна для матеріальних активів, як фізичних, так і цифрових.
Також виникає питання, чи розглядатиме ЄС цей маневр як кінцевий спосіб обійти рамки фіскальної дисципліни. Брюссель традиційно неохоче ставився до креативного обліку держав-членів, і відмова у наданні позики в розмірі 44 мільярдів євро на користь перенаправлення прибутку центрального банку може спричинити власний низку політичних наслідків.
Суть у тому, що Польща не продає своє золото — вона намагається витратити прибуток від володіння ним. Ця різниця має величезне значення для товарних ринків, але ширший сигнал можуть оцінити як «золоті баби», так і біткойн-максималісти: європейська країна середнього розміру обирає суверенне самофінансування замість багатостороннього боргу та використовує матеріальні активи як основу. Чи це розсудлива централізована банківська справа, чи фіскальний трюк, залежить виключно від того, кого ви запитаєте.
Розкриття інформації: Цю статтю відредагувала редакційна команда. Щоб отримати докладнішу інформацію про те, як ми створюємо та перевіряємо контент, ознайомтеся з нашою редакційною політикою.